Голенищев-Кутузов Іван Тимофійович 1893-1900

Засновник великих банківських установ, соратник А. К. Алчевського.

Під його керівництвом стабілізувалися міські фінанси, було випущено першу міську позику, досягнуто прогресу в благоустрої Харкова.

Організував створення муніципальних прибуткових підприємств (електростанції та скотобоєн). Сприяв виникненню паровозобудівного заводу.

І. Т. Голенищев-Кутузов народився 1839 р. у Псковській губернії, у дворянській сім'ї. У 1850-54 р.р. виховувався в Аракчеєвському кадетському корпусі в Новгороді, потім здобув військову освіту в Санкт-Петербурзькому Костянтинівському військовому училищі. У 1857 р. у званні підпоручика був направлений для проходження служби до стрілецького батальйону. У 1859 р. був направлений до стрілецької командної школи. І. Т. Голенищев-Кутузов закінчив її з відзнакою, повернувся до батальйону, був командиром роти та заступником командира батальйону з озброєння. Вже у 22 роки він мав звання капітана, проте обірвав свою військову кар'єру і у 1862 р. вийшов у відставку.

Після купівлі маєтку Нагородне під Хорошевом І. Т. Голенищев-Кутузов пов'язав свою подальшу долю з Харківською губернією. Людина, далека від будь-якого ідеалізму чи теоретизування, вона відрізнялася рішучістю, практичністю, видатними організаторськими та адміністративними якостями. Завдяки цьому І. Т. Голенищев-Кутузов досить швидко набув собі авторитету у підприємницьких колах Харкова. У 1866 р. він був одним із засновників 1-го Харківського товариства взаємного кредиту та увійшов до складу його правління. У 1891-92 р.р. був членом облікового комітету з видачі позичок Харківської контори Державного банку. Обирався членом оціночної комісії Харківського земельного банку, був близьким сподвижником О. К. Алчевського у комерційних справах.

І. Т. Голенищев-Кутузов активно займався питаннями шовківництва та лісівництва. У 1874 р. на Всеросійському з'їзді з лісівництва в Липецьку він виступив з великою доповіддю про кліматичне значення лісів та заходи щодо їх збереження. Виступ І. Т. Голенищева-Кутузова мало помітний резонанс, багато його пропозицій було використано урядом.

Брав діяльну участь у громадському житті. Консервативно-монархічні переконання І. Т. Голенищева-Кутузова здобули йому авторитет у “правих” колах. Він обирався голосним Харківського губернського та повітового земського зборів, входив до складу ревізійної комісії губернського земства.

У 1883 р. І. Т. Голенищев-Кутузов був уперше обраний гласним Харківської міської думи. Дума обрала його головою Опікунської ради міських божевільних.

У 1893 р., після введення у Харкові міської контрреформи 1892 р. на муніципальних виборах домінувало реакційно налаштоване угруповання харківської буржуазії. Її лідером у міській думі став І. Т. Голенищев-Кутузов. 11 березня 1893 р. 51 голосом проти 21 голосних обрали його Харківським міським головою.

У 1896 р. І. Т. Голенищев-Кутузов очолював делегацію Харкова на коронації Миколи II у Москві. З ініціативи міського голови ця подія пишно святкувалася і у Харкові.

Господарські обдарування І. Т. Голенищева-Кутузова повною мірою проявилися у 1893-97 р.р. Під його керівництвом було стабілізовано міські фінанси, активно вишукувалися нові джерела доходів. З ініціативи та наполягання І. Т. Голенищева-Кутузова Харківське міське самоврядування у 1894 р. випустило першу муніципальну облігаційну позику, започаткувавши тим самим початок успішної практики використання на користь міста довгострокового кредиту.

Енергія міського голови була спрямована на створення муніципальних прибуткових підприємств: електростанції та скотобоєн. Без його участі не обійшлося і виникнення у 90-х р.р. минулого століття найбільшого промислового підприємства міста – Харківського паровозобудівного заводу.

Під керівництвом І. Т. Голенищева-Кутузова досягнуто певний прогрес і у зовнішньому благоустрої міста.

Розбіжності світоглядного плану призвели до конфлікту зі значною групою голосних після міських виборів 1897 р. Зберігши після балотування (41 голос – “за” і 26 - “проти”) посаду, І. Т. Голенищев-Кутузов не зміг порозумітися з думою й у 1900 р. подав прохання про відставку.

У 90-х р.р. ХІХ ст. він також був дійсним членом Харківського губернського піклування, головою міської з військової повинності присутності, членом губернської училищної ради та Південноросійського товариства акліматизації.

І. Т. Голенищев-Кутузов був нагороджений медаллю на згадку про Олександра III, а травні 1896 р. – орденом Святого Станіслава 2-го ступеня.

У 1909 р., тяжко хворий, його перевезли для лікування до Харкова, де й помер 8 серпня того ж року. Портрет І. Т. Голенищева-Кутузова був поміщений у конторі міської електростанції, ім'ям його було названо стипендію у початковому училищі та алею у міському парку.