Ковальов Олександр Євгенович 1875-1884

Виходець із дворян. Закінчив Харківський університет. Після завершення кар'єри чиновник працював мировим суддею. Уславився справедливим і неупередженим. З моменту запровадження всестанового міського самоврядування обрано до Харківської думи. Тричі обирався міським головою. Користувався великим авторитетом і повагою в місті, мав славу безкорисливою людиною.

Народився 1822 р., походив із дворян Харківської губернії. У 1845 р. закінчив Харківський університет та вступив на службу з цивільного відомства до Харківської палати державних майн. Указом Урядового Сенату було затверджено у званні губернського секретаря. У 1847 р. на прохання О. Є. Ковальов був звільнений у відставку, проте через рік знову вступив на службу в канцелярію Чернігівського, Полтавського і Харківського генерал-губернатора. У жовтні 1848 р. був зроблений в колезькі секретарі, в 1849 р. призначений помічником секретаря 1-го столу 3-го відділення канцелярії. З червня 1851 р. обіймав посаду чиновника з акцизу Харківської казенної палати. У січні 1853 р. отримав звання титулярного радника, а в лютому 1857 р. – колезького асесора. Наприкінці 1859 р. був переведений до Департаменту мануфактур та внутрішньої торгівлі, у 1862 р. призначений чиновником для нагляду над цукробуряковими заводами. У жовтні того ж року був зроблений у надвірні радники.

Так і не зробивши видатної чиновницької кар'єри, А. Є. Ковальов вийшов у відставку у 1866 р. та розпочав юридичну діяльність. З 1866 р. по 1871 р. працював у Харкові дільничним мировим суддею, здобувши собі авторитет моральними якостями та неупередженістю. У січні 1874 р. Харківські земські збори обрали О. Є. Ковальова почесним мировим суддею. Сенат ухвалив це рішення.

Після введення у Харкові всестанового міського самоврядування А. Є. Ковальов був обраний до міської думи. Голосні довірили йому посади міського голови, що заступає місце, і члена міської управи. Після відставки Є. С. Гордєєнка кандидатами на посаду міського голови були висунуті О. Є. Ковальов та О. Д. Чепелкін. Обидва набрали однакову кількість голосів, але А. Є. Ковальов відмовився від обрання.

Очолив Харківське міське самоврядування у 1875 р. А. Є. Ковальов користувався великою повагою у місті, його безкорисливість була загальновідомою.

Він тричі переобирався на посаду міського голови. Помер А. Є. Ковальов 10 листопада 1884 р. Його похорон став громадською подією, залучили масу простих городян.

Будучи власником двох будинків у місті, А. Є. Ковальов не залишив сім'ї скільки-небудь значних коштів. Готівки не вистачало навіть на влаштування покійного похорону.

А. Є. Ковальов був нагороджений орденами Святого Станіслава 3-го та 2-го ступеня, Святої Анни 3-го ступеня, бронзовою медаллю на згадку про війну 1853-56 р.р.

У Росії у другій половині 80-х – на початку 90-х р.р. настала епоха глибокої реакції, розпочався період контрреформ. Однією їх стало твердження Олександром III 11 червня 1892 р. нового Городового положения3. Воно було пронизане прагненням правлячої верхівки посилити вплив дворянства в органах міського самоврядування на противагу зростаючому торгово-промисловому класу.

Змінилося виборче право. Зокрема, було посилено майновий ценз, що пропорційно залежить від розмірів та значення міського поселення. Різко обмежувалася самостійність муніципального управління, посилювався контролю над ним із боку державної адміністрації, отримувала право наглядати як за законністю, а й за “правильністю” діяльності муніципального самоврядування.