Дворянин. Був одним із лідерів правого крила міської думи та найбільш войовничих реакціонерів у складі міського самоврядування. Двічі висувався на посаду міського голови від консервативно-монархічної партії. Був обраний 18 вересня 1914 р., проте відмовився від посади ще до затвердження міністром внутрішніх справ.