Підприємство спочатку було запроектовано з урахуванням розвіданої сировинної бази – покладів кам'яної солі (Єфремівське родовище) та природного газу (Щебелинське родовище)
Наявність даних природних ресурсів визначило профіль підприємства як великого виробника хлору та хлорорганічних продуктів — дихлоретан, хлорметанів, вінілхлориду, поліетилену та ін.
Надалі з уточненням фактичних обсягів природного газу Щебелинського родовища було здійснено коригування генерального плану розвитку підприємства зі зміною його профілю.
Одним із перших об'єктів, побудованому на підприємстві, була ТЕЦ, будівництво якої було завершено в 1968 році. Потужності ТЕЦ забезпечують вироблення електроенергії 44 МВт та пари високого тиску до 300 тонн на годину. У 2007 році ТЕЦ було виділено зі складу підприємства до самостійного державного підприємства «Енегохімпром»
У 1971 році було прийнято в експлуатацію цех з виробництва комбінованих протруйників насіння потужністю 30,0 тис.тонн на рік. У цеху напрацьовувалися хімічні засоби захисту різного класу на основі сировини, що привіз, у тому числі і діючих речовин. У цеху використовувалося імпортне обладнання із Великобританії. Максимального вироблення було досягнуто в 1984 році і склало 39,8 тис.тонн. Виробництво ХСЗР було припинено у 1995 році.
У 1972 році на основі привізного хлору було введено в експлуатацію виробництво хлорного вапна потужністю 24,0 тис.тонн на рік. Проектні потужності виробництва було освоєно на початку 80-х років, виробництво зупинено у 2007 році.
Виробництво хлору та каустика було прийнято в експлуатацію у 1975 році. Проектні потужності виробництва, у складі якого був цех з розливу рідкого хлору в дрібну тару, виробництва хлорного заліза та дезінфікуючих засобів на основі гіпохлориту натрію становили: по каустичній соді – 166 тис. тонн (в перерахунку на 100% їдкий натр), по рідкому хлору – 147,0 тис. тонн, за рідким хлором у контейнерах – 10,0 тис. тонн, рідким хлором у балонах – 2,0тис.тонн, за дезінфікуючими побутовими засобами – 5,6 тис. тонн на рік. Максимального випуску каустичної соди було досягнуто 1988 року – 167,1 тис. тонн.
У 1976 році на підприємстві було введено в експлуатацію виробництво СМС потужністю 60,0 тис. тонн на рік. Максимального випуску продукції цьому виробництві досягнуто 1989 і становив 60,3 тыс.тонн. 1996 року виробництво СМС було виділено зі складу підприємства, нині це – ЗАТ «Время», яке припинило виробничу діяльність у 2001 році.
У 1978 році було прийнято в експлуатацію виробництво ПВХ проектною потужністю 50,0 тис. тонн на рік. Виробництво будувалося з використанням технології та обладнання НДР, Максимального випуску смоли ПВХ було досягнуто в 1990 році і становило 49,3 тис.тонн. Виробництво працювало на закупівельному вінілхлориді. Виробництво зупинено у 2006 році
У 1979 році на підприємстві було введено в експлуатацію виробництво хлорокису міді потужністю 12,0 тис. тонн на рік. Виробничі потужності були освоєні 1982 року. 2005 року виробництво хлорокису міді було зупинено.
У 1984 році було прийнято в експлуатацію виробництво дихлорангідриду терефталевої кислоти потужністю 7,0 тис. тонн на рік. Трохи пізніше, 1986 року – виробництво ізофталевої кислоти потужністю 12,0 тис. тонн. Обидва виробництва були спрямовані на військово-промисловий комплекс. Виробництво дихлорангідриду було зупинено у 1988 році, випуск дихлорангідриду ізофталевої кислоти припинено у 1993 році.
Останнім великим технологічним виробництвом, побудованому на підприємстві, є дослідно-промислове виробництво фунгіциду «дилор», освоєння якого було розпочато у 1988 році та припинено у 1991 році у зв'язку з проблемною технологією виробництва.
Крім зазначених великих технологічних виробництв до складу підприємства входять цех картонної тари (побудований у 1972 році), цех з виробництва виробів із пластмас, а також допоміжні ремонтні та транспортні цехи, що забезпечують життєдіяльність підприємства: ремонтно-механічний, ремонтно-будівельний, антикорозійний, залізничний, азотно-кисневий, господарський та очисні споруди.